ЗЮБРИХА
 
    В Конело – Попівській волості Липовецького повіту Зюбриха до революції 1917 р. вважалася небідним поселенням. Тут був значний прошарок заможних родин, які дбали про село. Існує дві легенди походження назви: колись тут у лісах було багато дичини, зокрема і зубрів. З часом село почало називатись Зубрихою. Друга легенда більш реальна. Суть її полягає в тому, що тут з давніх  давен поселився князь, якого звали Зубриком. Він збудував укріплення, заснував Зюбриху і Острожани.
    На землях Зюбрихи зафіксовані пам’ятки археології:  залишки поселень Трипільської культури (урочище Манчин ярок),  два скіфських кургани на захід від села, які засвідчують, що життя тут існувало три і шість тисяч років тому. Є також два горища ХVІ – ХVІІ століть.
    Церкву заклали на честь Богородиці. Побудована з дерева, мала 47 десятин землі.
    У 1900 році Зюбриха мала 126 дворів і 755 мешканців, які утримували 540 десятин землі, поміщиці Марії Кржечковській належало 699 десятин.
    Перша світова війна, особливо революція 1917 р. та громадянська війна  зруйнували старий уклад життя.
    Навесні 1930 року в селі утворили колгосп «Комунар», розкуркулили родини. Голод 1933-го року тут пережили не так важко, як у сусідніх Княжиках чи Зарубинцях. В 1937 році репресували 7 односельчан. На фронтах Великої Вітчизняної війни із 76 односельчан загинули або пропали безвісти 64. В березні 1944 року в Зюбрисі відбувалися майже безперервні бої,  бо фашисти прагнули прорвати фронт.
    В післявоєнні роки всі сили були кинуті на відновлення села. Віра у краще майбутнє появилась, коли в 1953-54-х роках дозволили вільний виїзд із села, тоді ж розпочалась цілинна епопея.
    В роки відбудови землеробства, тваринництва в селі були і успіхи, і невдачі. Приєднання села до Княжиків також принесло певні зміни. Селяни раділи всьому кращому, що несли із собою реформи. В 1960-х-80-х роках в Зюбрисі появились будинок культури з бібліотечним залом, магазин, школа, баня, стадіон, автозупинка,  дороги з твердим покриттям. Особливе піднесення панувало при утворенні в 1975 р. садорадгоспу. Однак через прорахунки, мрії про чудо – сад залишились тільки мріями. В 1987 р. Зюбриха стала самостійним радгоспом «Садівник», село мало середньорайонні показники по урожайності зернових та технічних культур. А в 1993 р. тут був рекордний урожай – зібрали по 75,5 цнт пшениці з гектара. В 1998 році мешканці села відмовилися від статусу радгоспу, оголосили себе колективним сільгосппідприємством.
    В 2001 році тут було зареєстровано 194 двори, проживало 430 чоловік.
    Відстань від районного центру до села становить 35 км. Нині в селі проживає більше 340 осіб, більше 130 – пенсіонери. В селі 160 дворів. Місцева рада утворена в 1990 році, сільським головою обрана С.П.Гринчук. До сільської ради обрано 12 депутатів, працює три постійні комісії, до складу виконкому входить 7 осіб. Землі у селі орендують ТОВ «Вікторія», ФГ «Стас - ТС».
     Сьогодні серед актуальних проблем села залишається освітлення вулиць, будівництво і ремонт доріг, збільшення фінансування на об’єкти соціально – культурної сфери, підведення вуличного водопроводу, створення нових робочих місць.